Правила адвокатської етики

I. Загальні положення

• Професійна діяльність адвокатів покликана забезпечити реалізацію конституційного права громадян на отримання кваліфікованої юридичної допомоги, а також надання її організаціям. Захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина, сприяння усуненню порушень закону та зміцненню правопорядку професійний обов'язок і високий моральний обов'язок адвоката.

• Діяльність адвокатів по захисту конституційних прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій регламентується законодавчими нормами, що визначають процесуальні правомочності адвокатів, регулюючими їх працю і організацію адвокатури.
• При наданні юридичної допомоги адвокат повинен керуватися також сталими нормами професійної етики і виробленими практикою правилами адвокатської професії. Гарантами дотримання адвокатами вимог закону та правил адвокатської етики є органи адвокатського самоврядування.
• У професійній діяльності адвокат незалежний. Свої засновані на законі рішення з приводу засобів і способів виконання професійної доручення адвокат приймає самостійно, не допускаючи впливу третіх осіб і організацій будь-якого рангу і статусу, включаючи і органи адвокатського самоврядування, і не поступаючись принципами професійного обов'язку. Рішення і дії адвоката повинні бути безумовно узгоджені з довірителями та підзахисними. Суперечать закону прохання та вимоги клієнтів не можуть бути прийняті адвокатом до виконання і у відповідних випадках служать підставою до розірвання угоди про виконання доручення.
• Адвокат зобов'язаний дотримуватися професійної таємниці, предметом якої є сам факт звернення до адвоката, відомості про зміст його розмов з клієнтом і інша інформація, що стосується надання юридичної допомоги. Адвокат, як і наказує закон, не вправі давати свідчення про обставини, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням професійних обов'язків. Він зобов'язаний зберігати таємницю і після того, як відносини між ним і клієнтом закінчилися.
• Адвокат не вправі використовувати в особистих цілях інформацію, отриману від клієнта без його згоди. Неприпустимо придбання в якій би то не було формі адвокатом майна, що представляє предмет даного спору, або прав на нього.
• Турбота про престиж професії - обов'язок кожного адвоката. Поведінка, що порочить звання адвоката, підриває суспільну довіру до інституту адвокатури та несумісне з адвокатським статусом.
• Нав'язування клієнтові своїх послуг і самореклама не відповідають етичним правилам адвокатської професії.

 
II. Взаємовідносини адвоката з клієнтом

• Взаємовідносини з особою, якій адвокат надає юридичну допомогу, повинні грунтуватися на довірі, що досягається чесністю і правдивістю адвоката. Він не вправі давати жодних гарантій або запевнень в успішному вирішенні справи і породжувати сподівання клієнта за допомогою посилань на свій досвід або особливі відносини з представниками владних структур. Необхідною правилом повинні бути точність і пунктуальність адвоката.
• Належне виконання професійного доручення можливе лише за умови сумлінного ставлення з боку адвоката. Ця вимога включає в себе належну організацію праці, виключення поспіху і зверхності, активність в судовому процесі, принциповість і наполегливість у відстоюванні обраної позиції, повне використання процесуальних можливостей, включаючи передбачене законом право оскарження несприятливих рішень. Адвокат при виконанні доручення зобов'язаний надавати довірителю і підзахисному всебічну юридичну допомогу: роз'яснення правового значення виникаючих проблем, ознайомлення з документами і т.п.
• Приймаючи доручення, адвокат повинен бути впевнений у своїй компетентності у вирішенні проблем, пов'язаних з істотою справи Він зобов'язаний прийняти незалежні від нього заходів до найбільш повного з'ясуванню всіх спеціальних питань справи, знайомству з судовою практикою і відповідною літературою, залучаючи в належних випадках висновки фахівців і вдаючись по мірі необхідності до консультацій з колегами з дотриманням при цьому правил конфіденційності.
• Адвокат не має права прийняти доручення на ведення справи, якщо:

                        - У розслідуванні справи або його розгляді бере участь особа, з якою адвокат
                          перебуває в родинних стосунках;
                        - Адвокат раніше брав участь у цій справі в якості судді, слідчого, дізнавача,
                          прокурора, громадського обвинувача, експерта, перекладача, свідка,
                          понятого, потерпілого, цивільного позивача або відповідача, а також секретаря
                          судового засідання;
                        - Він раніше надавав в будь-якій формі юридичну допомогу особі, інтереси
                          якої суперечать інтересам звернувся;
                        - Адвокату заздалегідь відомо, що він не зможе брати участь в призначеному до
                          слуханню справі в силу зайнятості по інших справах;
                        - Адвокату відомо, що він сам може бити викликаний в якості свідка у справі.

• Адвокат не має права прийняти доручення по цивільній справі, якщо домагання клієнта не захищаються законом. З'ясувавши характер правовідносин та наявність правових підстав для виконання такого доручення, адвокат повинен повідомити клієнта свою думку щодо необхідних доказів і перспектив судового розгляду. Адвокат не повинен приймати доручення на ведення цивільної справи, коли:

                       - Виявляється відсутність і неможливість встановлення фактів,
                          необхідних для обгрунтування вимог або заперечень довірителя;
                       - Обгрунтування вимог або заперечень не може бути підтверджено
                         доказами, допущеними законом для даних правовідносин;
                       - Правова позиція адвоката суперечить позиції клієнта;
                       - Він є родичем іншої сторони по справі.

• Приймаючи рішення про неможливість виконання доручення, адвокат зобов'язаний довести це в ізвестностькліента завчасно, щоб той мав можливість звернутися до іншого адвоката.
• Доручення на ведення кримінальної справи приймається на прохання будь-якої особи. Якщо підзахисний не згоден, щоб ця особа укладало угоду на ведення його справи, така угода повинна бути розірвана.
• Адвокату не слід у груповому кримінальному процесі брати на себе захист кількох осіб, чиї інтереси хоч і не стикаються у справі, але обвинувачені дотримуються різних позицій. Слід утримуватися від об'єднання захисту дорослого і неповнолітніх обвинувачених.
• Адвокат, який виконує доручення за призначенням, повинен роз'яснити своєму підзахисному про наявність у нього права запросити адвоката за угодою, не використовуючи, однак, це як привід для ухилення від виконання доручення.
• Адвокат зобов'язаний підтримати і обгрунтувати позицію обвинуваченого. Визнання винності підзахисного за даних обставин - грубе порушення права на захист.
• Якщо підзахисний визнає дії (бездіяльність), що лежать в основі обвинувачення, і містять ознаки складу злочину, але заперечує при цьому свою винність, адвокат повинен виходити з необхідності належної правової оцінки цих фактів, роз'яснивши ори цьому підзахисному неминучість розбіжності з його позицією.
• Оскільки відповідно до закону визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні визнання сукупністю наявних доказів у справі, у разі визнання обвинуваченим своєї провини не підкріпленого іншими доказами, адвокат, за погодженням зі своїм підзахисним, вправі зайняти незалежну позицію і ставити питання про недоведеність обвинувачення.
• У випадку, коли визнання винності було викликано незаконним впливом на обвинуваченого, адвокат-захисник зобов'язаний вжити всіх залежних від нього заходів до встановлення цієї обставини і його фіксації в протоколі та інших документах.
• При наявності колізії між обвинуваченими (підсудними) адвокат повинен з'ясовувати обставини, що викривають сообвіняемих, тільки до межах, необхідних для захисту його клієнта, не перетворюючись, як правило, в обвинувача.
• Адвокат не вправі відмовити підзахисному в проханні про оскарження вироку. Якщо адвокат вбачає підстави для оскарження, а засуджений заперечує проти цього, бажано отримання письмової відмови засудженого від оскарження вироку. Це правило не поширюється на неповнолітніх і осіб з фізичними та психічними вадами.
• Гонорар за угодою повинен призначатися в розумних межах. При цьому повинні враховуватися:

                       - Обсяг і складність справи;
                       - Тривалість процесу або час, витрачений на клієнта;
                       - Матеріальне становище клієнта;
                       - Необхідність проведення досліджень із залученням фахівців;
                       - Традиції даного регіону;
                       - Репутація адвоката.

III. Відносини з судом і учасниками процесу

• Беручи участь у судовому розгляді, адвокат зобов'язаний суворо дотримуватися правил, встановлених процесуальним законом. Обов'язкова вимога до адвоката - прояв поваги до суду. Заперечуючи в установленому законом порядку проти дій головуючого, якщо вони обмежують право на захист або права сторони в цивільному процесі, адвокат зобов'язаний робити це в стриманій і тактовній формі.
• У стадії попереднього розслідування, адвокат повинен узгоджувати свою участь у тих чи інших слідчих діях і інші дії процесуального характеру зі своїм підзахисним. Представляючи докази, адвокат повинен проявляти вимогливість до їх достовірності, не порушуючи правил про допустимість доказів. Це ніяк не обмежує прав адвоката по збиранню фактичних даних, які можуть мати значення для справи. Свої заперечення проти неправильних дій слідчого або працівника дізнання адвокат зобов'язаний наділяти в форму, передбачену законом. Неприпустимо применшення честі і гідності посадових осіб попереднього слідства.
• Беручи участь в допиті, адвокат не повинен ставити навідних або не відносяться до справи питань, задавати питання, що зачіпають честь і гідність потерпілих, свідків та інших осіб, що беруть участь в процесі.
• При побаченнях з особами, які перебувають під вартою, адвокат зобов'язаний дотримуватися правил, встановлених для місць ув'язнення.
• Як учасник судових дебатів, адвокат повинен шанобливо ставитися до своїх опонентів. Його доводи повинні бути засновані на аналізі матеріалів справи, досліджених судом. З судової промови повинні бути виключені висловлювання адвоката, які можуть розглядатися як показання свідків.

IV Відносини з колегами по професії

• Адвокат зобов'язаний шанобливо ставитися до колег, підтримувати нормальний морально - психологічний клімат в адвокатському колективі, надавати при необхідності консультативну допомогу колегам, уважно ставитися до роботи початківців адвокатів, допомагаючи їм своїми знаннями та досвідом.
• У бесідах з клієнтами, а також у правових документах небажано допускати безтактних висловлювань щодо інших адвокатів.
• Приймаючи доручення у справі, в якому вже брав участь, хоча б і в консультативному порядку, інший адвокат, адвокату слід обрати належну форму повідомлення його про свою участь у справі.
• Якщо у супротивної сторони у цивільній справі мається адвокат, адвокат повинен спілкуватися з процесуальними супротивниками за участю їх адвоката.
• При зверненні клієнта з проханням про ведення справи в його інтересах спільно з іншим адвокатом адвокат повинен упевнитися в наявності згоди цього адвоката.

V. Прикінцеві положення

• Ці Правила не є вичерпними і можуть бути доповнені нормами, передбаченими статутами колегій адвокатів. Дотримання правил повинно допомогти адвокату виконувати свої професійні обов'язки гідно, чесно, компетентно, ефективно і сприяти підвищенню престижу адвокатури.